Тема: Как я купил мефедрон и бухал в барах не просыхая
Эй, чуваки! Братва, слушайте, я хочу делиться с вами невероятной историей, произошедшей со мной не так давно. Как вы уже поняли, это будет настоящая история наркомана, который никак не мог прожить без своей порции "веселья" и удовольствия. Готовы?
В один обычный вечер, когда мой карманный бюджет не был наполнен, а жажда новых ощущений ужасно мучила, я решил пойти на поиски нужного мне товара. Итак, миссия началась! Я начал искать закладки, но никто из моих знакомых не мог помочь. "Что делать?" - думал я, а тут мой друг скуф подсказал мне один адресок.
Я сгорел от нетерпения и отправился по указанному пути. Встретили меня неприметные двери, и я вошел внутрь. Там меня уже ожидал продавец, предлагая самые свежие закладки. Он улыбался и я знал, что сделка сегодня пройдет удачно. Я купил то, что нужно, и быстро покинул это место.
Прибежав домой, я готовился окунуться в волшебный мир наркотического опиума. Я достал из своего рюкзака через бонг и начал все приготовления. Пропахший табачок, специальная смесь и, конечно же, мои закладки. Я закурил, проникаясь красками и ощущениями, которые меня все больше поглощали.
Ощущения стали с каждой минутой все ярче, и я понимал, что не могу остановиться. Так прошло несколько часов, и я решил выйти на улицу, чтобы почувствовать городскую суету. Ощущения были настолько сильными, что мир вокруг меня казался нереальным. Вечер был прекрасным, и я отправился в ближайший бар.
Там-то и начались наши настоящие "пранки". Я подходил к случайным людям и предлагал им сделать что-то невероятное. Они смотрели на меня, как на безумца, но в итоге поддавались на мои уговоры. Порошок смешался с алкоголем, и веселье продолжалось.
Череда вечерних приключений привела меня в другой район города, где находился мой друг аппарат. Я знал, что там я найду то, что нужно. Мы начали обмениваться опытом и делиться своими новыми "штуками". Каждая новая доза приносила все больше удовлетворения, и я уже не мог остановиться.
Постепенно время менялось, и я понимал, что все это становится неуправляемым. Все деньги, которые я когда-либо имел, ушли на мою зависимость. Я стал думать о том, что нужно что-то предпринять, чтобы выбраться из этой череды событий.
Но, знаете что? Все эти мысли были лишь отголосками реальности в уме наркомана. Я был погружен в свой мир, и мои друзья аппараты только подталкивали меня вниз. Я не мог отказаться от того, что доставляло мне кратковременное счастье.
И вот так я продолжал бухать в барах, продолжал искать новые закладки и дозняки. Моя жизнь превратилась в вечную гонку за счастьем, которое безуспешно пыталось сбежать от меня, оставляя только пустоту и разочарование. Время стало терять свою ценность, и я уже не мог отличить реальность от иллюзии.
Как я живу сейчас? Как я выживаю? Честно говоря, я сам не знаю. Мне страшно подумать, что будет со мной завтра, через неделю или год. Я исчерпал все запасы сил, и они не могут позволить мне продолжать так жить.
Вот такая история, ребята. Извиняюсь за негативный настрой, но я не могу врать и говорить о веселье, когда в действительности все настолько серьезно.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |